Philosophy and methodology of concept of the sustainable development

Abstract

Ідея сталого розвитку, висунута в Ріо (1992), вже не отримала належного відбитку на другому глобальному форум в Йоханесбурзі. 10 років поспіль вже майже не звучали заклики до «обмеження споживання ресурсів». І це не випадковість, бо головні напрямки освоєння і структуризації географічного простору, ієрархія країн, що його освоюють, не змінились. Глобальна екологічна проблема постійно і неухильно загострюється і немає жодних надій на її вирішення. Така «безнадія» походить від невірного визначення методологічних орієнтирів у вивченні головних підвалин взаємодії природи і суспільства, і похідного від цього помилкового розуміння словосполучення «сталий розвиток». Однією з головних умов сталого (ноосферного) розвитку повинна бути така зміна структури і функцій природних екосистем, яка залишає їх здатними до самовідтворення. При розробці програм розвитку на національних рівнях обов’язково треба враховувати загально-планетрані тенденції структуризації географічного простору з подальшим «пошуком» свого місця в цьому процесі. Це примушує шукати інші перспективи «входження» України у глобалізоване суспільство з відкиданням «постіндустріалістських», «цивілізаційних», та інших модних штампів.