Географічна методологія сталого розвитку.

Abstract

На сьогодні найбільш відомий досвід побудови географами ідеальних просторових моделей, в яких формалізується взаємодія природи і суспільства (Кристалер, Льош, Ізард, Родоман, Топчієв). Проте, в них поза увагою залишається головне запитання – як, в результаті якого процесу людство змогло так докорінно втрутитись в природні екосистеми? Нами указана взаємодія розглядається з позицій ретроспективного аналізу просторового розвитку популяції Homo Sapiens. В основу формування матеріально-речовинних і інформаційних потоків цієї взаємодії покладено екосистемну динаміку, яка має втілення у відповідних просторових процесах.