Аналіз стану паркового середовища малих міст України та шляхи його удосконалення.

Abstract

Досліджено особливості фітоценотичної структури паркового середовища міста Умань Черкаської області та встановлено його потенціал, що полягає у відновленні зрілих насаджень та обґрунтованого комплексного наукового підходу до створення нових насаджень. Таксономічний склад насаджень представлено 52 видами, які належать до 32 родів та 19 родин. Паркові насадження Умані є типовими автохтонними та інтродукованими видами субнеморальної, неморальної та бореальної зон Північної півкулі та сформовані рослинами широкого географічного та екологічного ареалу. Встановлено, що у парках "Молодіжний", ім. І. Д. Черняховського, "Слави", "Центральному", ім. Т. Шевченка та "Гідропарку" рослини, залежно від їх еколого-ценотичної стратегії, взаємодіючи між собою утворили ценотично сформовані і стабільні угруповання. За домінантною фітоценотичною системою можна виділити кілька варіантів мікроасоціацій (Quercus robur L. + Alnus glutinosa (L.) Gaerth.) + Syringa vulgaris L. + Sambucus nigra L. + Poa trivialis L; Quercus robur L. + Acer platanoides L. + Syringa vulgaris L. + Euonymus europaeus L. + Arrhenatherum alatius L.). Виявлено, що насадження старшого віку у парках ім. І. Д. Черняховського, "Молодіжний", "Центральний", "Гідропарк" та ім. Т. Шевченка, сформовані здебільшого аборигенними видами лісових і лучних автохтонних рослинних асоціацій та акліматизованими інтродуцентами, мають тісний зв'язок з природним фітогеоценозом. Листяні автохтонні види та інтродуценти у складі паркових насаджень набувають більшого едифікаторного значення. Водночас шпилькові види істотно програють у конкурентній боротьбі з листяними видами. Формування фітоценотичної структури новостворених паркових насаджень, на кшталт об'ємно-просторової композиції парку "Хащі" і новостворених насаджень набережної Осташівського ставу парку ім. Т. Шевченка та "Нової Софіївки" наразі характеризується низькою взаємодією компонентів, кономіальною структурою та нечіткими панівними гіперсинузіями. Едифікаторами цих фітоценозів є Deschampsia caespitosa L., Dactylis glomerata L., Geum urbanum L., Impatiens parviflora DC, Poa pratensis L. Оцінено естетичну привабливість паркового середовища Умані за методиками В. П. Кучерявого та К. Еренгіса. Встановлено, що найвищий бал привабливості ландшафту належить паркам ім. Т. Шевченка та І. Д. Черняховського. Їх фітоценотична структура найбільше сформована за основними показниками.