ІНФОРМАЦІЙНО-ПРОСТОРОВО-ЧАСОВІ СИСТЕМИ ЯК ОБ’ЄКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕОГРАФІЇ

Abstract

В розробці теорії освоєння і використання простору намітився певний часовий розрив, що пов’язане з об’єктивними причинами, які виходять з логіки розвитку науково-технічного прогресу в межах виробничо-технологічних укладів . Так, наприкінці 60-х років поступово закінчувався другий виробничо-технологічний уклад, який був пов’язаний з використанням нафти і газу як енергоносіїв. Доцільніше було б назвати цей етап етапом екстенсивного освоєння ресурсів планети. На межі 60-70 років людство вступило в третій виробничо-технологічний уклад, пов’язаний з використанням атомної енергії і мікропроцесорної техніки і перейшло таким чином у стадію інтенсивного освоєння географічного простору. Третій уклад призвів до ще більшої диференціації виробничої і невиробничої сфери, що було пов’язане з виникненням і розвитком зовсім нової сфери зайнятості – інформатики. Саме з появою цієї сфери відбуваються сучасні модифікації у сприйнятті людиною географічного простору. Він, насичуючись різноманітною і різноспрямованою інформацією весь час ущільнюється і таким чином потребує не двомірного, а три- і навіть n-мірного сприйняття і вивчення.