Розвиток концепції ноосферних екосистем в агроекологічних дослідженнях

Abstract

Аграрна сфера зайнятості є досить специфічною не лише з позицій предмета та головних результатів людської праці, а й з погляду екологічних відносин людини із навколишнім середовищем. Методологічна невизначеність місця людини в природних екосистемах, яка продовжує ґрунтуватися на антрепоцентризмі, і є, найімовірніше, головною причиною загострення глобальної екологічної проблеми. Проте штучне виключення людини з трофічних відносин, які формуються в природних екосистемах, лише віддаляє людство від остаточного вирішення цієї проблеми. У центрі інтересів сучасної екології, як і раніше, мають стояти феномени життя, але специфіка сучасного забарвлення предмета екологічних досліджень має визначатися властивостями таких екосистем, які формуються за участю людини та несуть у собі вже зовсім нову інформацію. Враховуючи інтенсивність останніми роками наукового розвитку концепції ноосфери, автор схиляється до детермінації екосистем, сформованих людиною як ноосферних екосистем («нооекосистем»). Агроекосистеми в переліку ієрархічних рівнів нооекосистем (разом з урбоекосистемами та інфраекосистемами займають найнижчу сходинку, але в просторово-часовому вимірі є найстарішими і тими, що займають найбільшу площу на нашій планеті.