Особливості управління територіями під час воєнного стану в Україні

Abstract

В статті розглядаються актуальні проблеми управління територіями в умовах російсько-української війни, що триває вже два роки. Пропонується характеристика реального стану територіальних громад, окреслюються їх проблеми, обумовлені війною. Подається кластерна модель розподілу територіальних громад залежно від ситуації, що складається в ході війни. Визначаються можливі шляхи розв’язання основних проблем, що виникають в управлінні територіями під час воєнного стану. В статті наголошується, що війна Росії проти України, що триває вже два роки, стала найгострішим та найнебезпечнішим випробуванням українського суспільства з часів здобуття незалежності. Зазнали суттєвих змін форми і зміст практично усіх державних і громадських інститутів і організацій, владних і виконавчих установ. Особливо це стосується територіальних громад, які, не зважаючи на незначний термін існування, стали фактично центрами перебудови громадянського суспільства України на рейки воєнного стану. Саме територіальні громади поклали на себе основний тягар волонтерської допомоги Збройним силам України та територіальної оборони, прийому і облаштуванні вимушених переселенців, надання їм гуманітарної допомоги, освітніх, медичних, юридичних, комунальних послуг, організації бізнесу та працевлаштування, а також мобілізаційної роботи. В статті зауважується, що в умовах воєнного стану змінилися й форми та зміст діяльності по управлінню територіями, зокрема органів муніципального управління: з’явилися військово-цивільні адміністрації в областях і колишніх районах. За два роки війни узгодилися функції та кордони управлінської діяльності органів місцевого самоврядування з урахуванням викликів, що їх породила повномасштабна агресія Росії. В статті зауважується, що найбільше тягар війни позначився на стійкості й життєдіяльності територіальних громад. Не зважаючи на те, що сьогодні можна в цілому позитивно оцінити адміністративно-територіальну реформу, що була проведена напередодні війни, територіальні громади знаходяться в неоднакових умовах життєдіяльності, мають різні можливості функціонування, вимагають адекватних реальному стану управлінських рішень. В статті наголошується, що першочерговою задачею наразі є вдосконалення взаємовідносин між центральною владою і органами місцевого самоврядування з урахуванням реального військового, економічного, демографічного, соціального, політичного, гуманітарного стану. Мова йде про суттєве розширення повноважень територіальних громад в усіх сферах суспільного буття. Керувати у воєнний час мирними методами неможливо. Це тим більше важливо тому, що адміністративно-територіальна реформа залежить від результатів на фронті.