Періодизація формування садово-паркових ландшафтів Центральної Європи

Abstract

Розглянута та обґрунтована періодизація формування та функціонування садово-паркових ландшафтів Центральної Європи; зазначено, що садово-паркові ландшафти – це «розумна» група антропогенних ландшафтів, в якій конструктивно поєднуються природні компоненти із компонентами, утвореними в процесі господарської, мистецької діяльності людини. Мета: розробити та обґрунтувати періодизацію формування садово-паркових ландшафтів Центральної Європи для їх детального пізнання та раціональної розбудови. Виконана періодизація ґрунтується на двох основних принципах дослідження: історичному та на принципі природно-антропогенного сумісництва. Були використані загальнонаукові та конкретнонаукові методи наукового пошуку. В історії формування та функціонування садово-паркових ландшафтів Центральної Європи виокремлено та обґрунтовано такі періоди: сакральний; регулярний, в структурі якого є такі напрями: селитебний, сакрально-регулярний та власне регулярний; пейзажний із романтичним і реалістичним напрямами; констуктивіський та еклектичний. Кожний із цих періодів характеризується домінуванням в структурі садово-паркового ландшафту натурального чи антропогенного компонента, регулярного чи пейзажного стилів організації садово-паркового ландшафту, має неоднаковий ступінь трансформації натуральної основи, певне функціональне навантаження. Ландшафтну структуру формують відповідні типи і підтипи садово-паркових ландшафтів, які змінюються відповідно до виокремлених періодів. Показана зміна генетичної структури садово-паркових ландшафтів у кожному з обґрунтованих періодів у залежності від напрямів формування та розвитку. Садово-паркові ландшафти Центральної Європи розбудовували в межах річищного, заплавного, надзаплавно-терасового, схилового та вододільного типів місцевостей, ландшафтну структуру яких формували відповідні типи і підтипи антропогенних ландшафтних комплексів і споруд, представлених парковими насадженнями, регулярними садами, ставками, каналами, доріжками, сходами, палацом, господарськими спорудами, скульптурою, садовими меблями тощо. Показано, що садово-паркові ландшафти виконували різні функції, а саме: господарську, естетичну, сакральну, меморіальну, лікувальну, є місцями короткотривалого відпочинку та матеріальним виявом влади і духовності господарів.