Історичні віхи інституціоналізації рентних доходів у системі управління аграрною сферою України.

Abstract

Недосконалість законодавства, що регулює відносини земельної власності та землекористування та незавершеність інституційних реорганізацій в українському сільськогосподарському секторі призвело до формування різних форм латентного розподілу фактичної оренди землі. Економічного система та її показники розраховуються незалежно від розміру фактичної оренди землі. Отже, приватні власні сільськогосподарські угіддя не розглядаються як джерело доходів господарського сектору. Для розвитку системи аграрних відносин у сучасній Україні принципове значення має насамперед питання про становлення механізму розподілу земельної ренти. Зберігається невідповідність економічної реалізації приватної власності, її юридичне закріплення є однією з основних причин низької ефективності використання земельних ресурсів у сучасній економіці України. Фактичним власником є той, хто привласнює надприбуток від експлуатації земельних угідь. Дискусійність ж обгрунтованості різноманіття форм власності на землю або домінування приватної власності не має самостійного значення поза цієї проблематики, оскільки привласнення ренти є головною формою реалізації власності на ресурси.