АНАЛІЗ ПРАВОВИХ ПРОБЛЕМ У САДІВНИЧІЙ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

Abstract

За всю історію незалежної України самоврядування в садівничій галузі було абсолютно відсутнє. На противагу ситуації в нашій країні, в сусідніх воно набуло національного масштабу. В багатьох країнах світу садівництво та виноградарство – стратегічно значимі сектори економіки, що підтримуються державою. Садівництво в Україні це суцільний пласт проблем і запитань, які необхідно вирішувати на державному рівні. Наприклад, невідповідність системи стандартизації і контролю якості вимогам ЄС катастрофічно ускладнює розширення ринків збуту для українських виробників. Навіть більше – створює загрозу втрати цих ринків сільськогосподарської продукції. На сьогодні в Україні вирощуванням садивного матеріалу плодових та ягідних культур займаються 173 господарства, в тому числі 10 наукових та 53 спеціалізованих установ. У 2006 році ними вирощено саджанців районованих сортів: плодових - 6624 тисяч шт., ягідників кущових - 25392 тисяч шт., суниці - 8554,6 тисяч шт. [2]. Україна має значні переваги перед європейськими державами за природно-економічним потенціалом для влаштування промислового садівництва. Це передусім підтверджується тим, що тут за умов найповнішого використання такого чинника високої економічної ефективності садівництва, як поглиблення зональної спеціалізації, можна успішно вирощувати всі без винятку плодові і ягідні культури помірного клімату. На жаль, ця перевага ефективного ведення промислового садівництва використовується поки що незадовільно[4]. Основними причинами негативних тенденцій і чинників розвитку галузі є скорочення місткості плодоягідного ринку та різке подорожчання ресурсів. Це призвело до скорочення ресурсів у садівницьких господарствах, зниження ефективності їх використання, погіршення виконавчої і технологічної дисципліни в галузі, послаблення стимулів для підприємств до інвестування і прискорення науково-технічного прогресу, а також зменшення реальних можливостей щодо цього. Несприятливими факторами є також те, що збільшується диспаритет цін, знижується попит на плодоягідному ринку, зростає конкуренція імпортної фруктово-ягідної продукції, завезеної з країн, де природно-економічні умови є сприятливішими для садівництва, ніж в Україні.