Діагностика регіональних відмінностей системи управління кадровим потенціалом в сучасних умовах

Abstract

В статті зазначається що в умовах війни, в яких нині перебуває наша країна, важливим питанням є розробка заходів щодо регулювання об’єктивних процесів на ринку праці, спричинених виїздом значної чисельності кваліфікованих спеціалістів за кордон, переміщенням зайнятого населення із регіону в регіон, мобілізацією значної частини економічно активного населення. В статті вказується, що в межах цієї проблеми головним завданням є вдосконалення взаємодії між центральною владою та органами місцевого самоврядування з урахуванням реального стану військової, економічної, демографічної, соціальної, політичної та гуманітарної ситуації. Потрібно значно розширити повноваження територіальних громад у всіх сферах суспільного життя. Управління мирними методами під час війни є неможливим. Це особливо актуально, оскільки адміністративно-територіальна реформа ще не завершена і тісно пов’язана з результатами бойових дій. У статті відмічається, що війна поставила нові вимоги до стилю управління персоналом. Головним стає збереження трудового капіталу та підвищення ефективності роботи працівників. Система управління повинна бути гнучкою та економічно обґрунтованою і юридично бездоганною. Такий підхід передбачає певну свободу рішень і дій керівників. Надзвичайний стан дозволяє надзвичайні організаційні заходи, зокрема в галузі логістики товарів і послуг. В статті відмічається, що нормативні документи, які ми вже аналізували, наголошують на тому, що під час воєнного стану можуть бути обмежені свободи рішень та дій для керівників організацій. Нестабільність політичної та економічної ситуації може привести до зриву інвестування виробництва та постачання продукції і запасних частин, а також електрики, що в свою чергу може посилити небезпеку травматизму, порушення трудової дисципліни, плинність кадрів. Збереження трудового потенціалу виступає пріоритетом для кожного керівника. Задля цього необхідно використовувати різноманітні форми і засоби стимулювання персоналу. Практика менеджменту виробила такі форми заохочення працівників як взаємна підтримка і співпраця, матеріальні та моральні стимули, навчання та розвиток, підвищення кваліфікації, перспективи професійного і кадрового зростання