АТЕНА ПАШКО. НЕЗВИЧНІ ДУМКИ ПРО НЕЗВИЧАЙНІ СВІТОГЛЯД ТА ПОЕЗІЮ ПАСІОНАРНОЇ ОСОБИСТОСТІ.

Abstract

В пропонованій статті окреслюється багатоаспектна семіосфера осмислення світогляду і поетики яскравого творця образного слова другої половини ХХ- початку ХХІ століття – Атени Пашко. В універсумі її особистості органічно поєднуються глибинна вкоріненість у загальноєвропейський світоглядно-естетичний дискурс з питомою потребою та умінням актуалізувати цей дискурс в українській семіосфері. Образи й поетичні візії, створені поеткою прокладають унікальний місток з «минулого в прийдешнє» (вислів Д.Гуменної). Посутньою домінантою пропонованої студії є вивчення в феномені Атени Пашко питомо античного єднання художнього образу-смислу з універсумом особистості автора. Ця дихотомічна єдність зафіксована у міркуваннях і спогадах сучасників про її непересічну особистість. Приділено увагу музикальності творів А.Пашко та їхньої суголосності з музикальністю поетики П.Тичини. Така суголосність має в основі середньовічно-барокову естетику музики українців Д.Бортнянського, А.Веделя та масштабні перспективи у ХХІ столітті. Особливою домінантою статті, яка визначає актуальні для сьогодення й перспективи світоглядно-поетичні універсалії є дискурс суголосностей між духовно-інтелектуальними феноменами В. Свідзінського, П. Тичини, В. Стуса та А. Пашко. Окреслений багатовимірний дискурс ще й досі становить terra incognita у філософсько-українознавчих та зосібна літературознавчих студіях. У статті відзначено, що світ ідей та дій А. Пашко як пасіонарної особистості являє собою незвідано-перспективне поле й у контексті осмислення перспектив відродження Української держави та семіосфери державотворення як її світоглядної основи. В концептуальному зв’язку з цим вивчається ідейний світ А.Пашко, що постає у листуванні з чоловіком В.Чорноволом, аналітичних спогадах М.Коцюбинської, С.Кириченко, де філософсько-державотворчі домінанти «шестидесятників» потрактовуються як джерела поетики їхньої творчості та світобачення.