Податкове стимулювання суб’єктів господарювання аграрного виробництва, як складова регуляторного механізму: світовий досвід

Abstract

Однією з монопольних функцій держави є право обирати та встановлювати податки. При цьому кожне державне формування індивідуально обирає цілі, які на оподаткування покладаються. На часі в економічному світовому просторі формування таких систем і механізмів оподаткування, які б сприяли розвитку стратегічно необхідних сфер і формували жорсткіші умови для секторів господарювання, що потребують меншої уваги з боку держави. Аграрне виробництво у кожній державі відіграє особливу роль, адже саме даний сегмент слугує базисом продовольчої безпеки та є одним з перспективних у розв’язанні проблеми подолання безробіття. Саме з таких міркувань держава має виходити, формуючи регуляторний механізм діяльності суб’єктів аграрного товаровиробництва, особливо – під час вибору інструментів податкового стимулювання. Серед найперспективніших механізмів податкового стимулювання світова економічна практика виокремлює спрощені системи оподаткування аграрних товаровиробників, а також низку пільг у сфері прямого та непрямого оподаткування. Гармонійне поєднання згаданих складових податкового стимулювання механізму державного регулювання на засадах пріоритетності має результатом сталий розвиток зазначеного сектору економіки, високий рівень ефективності податкової системи й оптимальний показник податкового навантаження, що стимулює виробничу діяльність профільних суб’єктів господарювання.