Механізм регулювання інноваційної діяльності на регіональному рівні

Abstract

Визначено, що найбільш ефективним інструментом інноваційного розвитку територій є регіональні інноваційні системи (РІС) як складові національних інноваційних систем. РІС – це сукупність взаємодіючих генераторів наукових знань, суб'єктів інноваційної діяльності, відповідної інфраструктури, системи фінансування та державних органів управління інноваційною діяльністю, локалізованих на певній території, Регіональний механізм регулювання інноваційної діяльності розглядається як комплекс засобів цілеспрямованого впливу на інноваційну діяльність, який враховує наявний рівень інноваційного потенціалу регіону, включає розробку і реалізацію стратегії його розвитку, забезпечує ефективний і результативний соціально-економічний розвиток підприємств, організацій та жителів регіону. Під інноваційним потенціалом регіону розуміється сукупна можливість інноваційно здатних галузей регіону ефективно використовувати наявні (власні й залучені) ресурси для генерації нових знань (наукова компонента інноваційного потенціалу) і виробництва та комерціалізації інновацій (виробнича компонента). Потенціал реалізується через суб'єкти інноваційного процесу регіону. У складі інноваційного потенціалу регіону виділена наукова та виробнича складові. Здійснено аналіз їх кадрових, техніко-технологічних і фінансових параметрів. З метою характеристики змін в економіці регіону, а саме передбачення варіантів змін ВДВ інноваційної продукції, визначено співвідношення між фінансуванням інноваційної діяльності (х) і рівнем інноваційного потенціалу (y). Інноваційний потенціал визначається здатністю підприємств здійснювати ефективну інноваційну діяльність. Сприйнятливість – можливість прийняття інновацій та їх адаптації. Характер інноваційного розвитку визначений як різниця значень здатності і сприйнятливості до інноваційного розвитку. Типізація секторів інноваційного розвитку економіки регіону за характером і напрямками може слугувати теоретичною основою для розробки стратегій його інноваційного розвитку. Розраховані координати (x; y) обумовлюють можливі перспективи розвитку видів діяльності на площині стратегічних напрямків, умовно розділених на 4 типи стратегій: диверсифікованого, концентрованого, інтегрованого зростання і скорочення. Проаналізовано структурні зрушення регіональної економіки. За ефективність структурних змін прийнятий коефіцієнт Кстр, який показує, скільки відсотків зростання або спаду ВДВ від продукції, яка не є інноваційною, припадає на один відсоток зростання або спаду ВДВ, пов'язаного зі структурними змінами інноваційної продукції. Побудована шкала оцінювання коефіцієнта структурних змін інноваційної продукції в ВДВ. За значенням цього коефіцієнта і приросту ВДВ якість структурних змін в економіці регіону можна віднести до однієї з восьми груп. Розроблено процедуру розподілу фінансових ресурсів регіонального інноваційного фонду на розвиток інноваційної діяльності. Ефективність запропонованого механізму фінансування інноваційної діяльності визначається співвідношенням між сумою цільових функцій фонду, інвесторів, галузей економічної діяльності і сумою їх витрат на кожний рік у прогнозованому періоді.