Морфологічні особливості й еколого-біологічні властивості актинідії (Actinidia Lindl.)

Abstract

Актинідія (Actinidia Lindl.) належить до роду дерев’янистих ліан родини Актинідієві. У природі ліана актинідія зростає в Гімалаях, Південно-Східній Азії, на Далекому Сході і налічує близько 70 видів. Батьківщиною цієї рослини вважають Китай, а в Європі плоди актинідії з’явилися тільки в 1958 році [5, 6]. Актинідія – деревовидна ліана, яка обвиває опору в напрямку протилежному руху годинникової стрілки. У природних умовах переважають типові ліани, які досягають висоти 6 м. Найбільш перспективними для введення у культуру є низькорослі ліани, висота яких не перевищує 3 м, а також кущовидні ліани, що в значній мірі втратили здатність обвивати. Ці два типи ліан починають галузитися на висоті 0,5–1 м, що створюють зручні умови догляду за кроною та при зборі урожаю. Висота початку обвивання опори в актинідії коливається від 0,5 до 2,5 м. Вибір місця для актинідії має насамперед забезпечити раннє припинення зростання пагонів та прискорення їх визрівання, що підвищує зимостійкість рослин. Цього можна досягти, вирощуючи актинідію на добре освітленому, сонячному місці. Озеленяючи територію рослини можна посадити біля будівель, веранд, огорожі з південної чи південно-західної сторони. Сприятливий тепловий режим і висока освітленість, характерні для цього місця розташування, забезпечують швидкий розвиток рослин у сезоні і за рахунок цього деяке підвищення зимостійкості. Тут рослини будуть захищені і від холодних північно-східних вітрів, які завдають відчутної шкоди в період початку зростання пагонів. Крім того, як показують наші спостереження, у пристінній культурі не так різко виражені негативні наслідки пізніх весняних заморозків, як на відкритих ділянках.