Дисертації

Permanent URI for this collection

Browse

Recent Submissions

Now showing 1 - 4 of 4
  • Item
    Адаптивні елементи технології вирощування васильків справжніх у Правобережному Лісостепу України
    (Уманський національний університет садівництва, 2022) Кучер Інна Олексіївна
    Кваліфікаційна наукова праця присвячена актуальним питанням вивченню адаптивних елементів технології вирощування васильків справжніх в умовах Правобережного Лісостепу України. Розглянуто спектр адаптивної мінливості, узагальнено методи добору та оцінки різних сортів, вивчено оптимальні строки висаджування розсади, кращі форми абсорбенту за адаптивної технології культури в умовах Правобережного Лісостепу України. У першому розділі проаналізовано дослідження зарубіжних та вітчизняних вчених, розглянуто класифікацію, морфологічну та біологічну характеристику, харчову цінність, народно-господарське значення та особливості технології вирощування васильків справжніх. Обґрунтовано необхідність використання абсорбентів для отримання вищої врожайності васильків справжніх. Дослідження виконувалися впродовж 2019–2021 рр. в умовах навчально-виробничого відділу Уманського національного університету садівництва. Програмою досліджень передбачалося вивчення адаптивної здатності сортів васильків справжніх; виявлення кращого строку висаджування розсади; вивчення ефективності застосування абсорбенту на продуктивність васильків справжніх. Дослідження адаптивно-продуктивного потенціалу сортів показало, що максимальну площу листків формували сорти Темний опал, Рутан (25,1-26,7 мм2 ), що в свою чергу впливало і на рівень врожайності. Результати 3 визначення активності антиоксидантних ферментів і пігментного комплексу листків показали, що підвищення цих показників у деяких сортів васильків справжніх вказує на їх посухостійкість. Аналізуючи масу однієї рослини видно, що більшим показником відзначився лише сорт Темний опал – 312,90 г, показник якого на 9,53 г більший від контрольного варіанту. Кореляційно регресійним аналізом впливу показників росту і розвитку на врожайність васильків справжніх виявлено тісний зв’язок між господарсько цінними ознаками, та на основі цього розроблено перспективну модель сорту, що сприятиме не тільки підвищенню ефективності технології вирощування, а й зменшенню витрат. Найбільш адаптивними виявилися сорти Бадьорий (КАА = 1,13), Темний опал (КАА = 1,16). За якісними показниками кращими були Єреванський та Бадьорий, які вирізняються високим вмістом аскорбінової кислоти і цукрів. У результаті одержаних експериментальних даних сорти васильків справжніх Темний опал і Бадьорий є найбільш врожайними та досить стабільними за даною ознакою і високоадаптивними за комплексом параметрів (КАА = 1,13 – 1,16; Hom = 89,55 – 96,23) та характеризуються покращеними показниками біохімічного складу. Розроблена у результаті досліджень модель сорту васильків справжніх сприятиме стабілізації та підвищенню ефективності агроценозу. Підібрано кращі строки висаджування розсади у відкритий ґрунт для сортів Рутан та Бадьорий. Найбільшу кількість листків відмічено у сорту Рутан, показники якого були на рівні 187,5–237,4 шт./росл. Сорт Бадьорий характеризувався меншою кількістю листків та краще себе проявив за висаджування у першій декаді травня, маючи 214,1 шт./росл. Васильки справжні сорту Бадьорий мали більший листковий індекс, ніж сорт Рутан. Згідно отриманих даних можна зробити висновок, що за висаджування розсади у першій декаді травня площа листків у сорту Бадьорий більш інтенсивно наростає. 4 Проаналізувавши структуру врожаю видно, що сорти по-різному реагували на строк висаджування розсади. Для сорту Бадьорий кращим виявився контрольний строк висаджування у першій декаді травня, отримавши 44,6 % листків, а для сорту Рутан кращим строком була третя декада квітня з показником 53,2 % листків. Вивчення різних строків висаджування розсади васильків справжніх показало істотну зміну кореляційних зв’язків між змінними. Аналізуючи залежність між вмістом хлорофілів, масою рослини та врожайністю, виявлено дуже сильний та сильний зв’язок між масою рослини та вмістом хлорофілу. Застосування абсорбенту «Maxi Marin» у формі гелю сприяло збільшенню запасів продуктивної вологи. У середньому за три роки застосування гелю збільшило цей показник відносно контролю на 24–43% у травні; 15–43% у червні; 22–32% у липні. Результати дослідження активності антиоксидантних ферментів та пігментного комплексу листя показали, що підвищення активності даних ферментів у контрольних варіантах сортів васильків справжніх свідчить про їх стійкість до посухи. З отриманих даних видно, що застосування абсорбенту у формі гелю сприяло значному збільшенню кількості листя на рослині (+7,26% у сорту Бадьорий і 5,71% у сорту Рутан). Також застосування абсорбенту сприяло збільшенню виходу сухої речовини, незалежно від форми абсорбенту (+0,25 - 0,45 кг/га у сорту Бадьорий та 0,20 – 0,30 у сорту Рутан). Застосування абсорбентів сприяло збільшенню вмісту хлорофілу a + b, але із застосуванням абсорбенту у формі гелю збільшення було найбільш значущим для контролю. Більш високу врожайність спостерігали при застосуванні абсорбенту у формі гелю. Таким чином, урожайність сортів Бадьорий та Рутан була на рівні 16,43 та 11,29 т/га. Рівень рентабельності вирощування сортів васильків справжніх становив 58 - 85 %. Вищий показник спостерігався у сорту Темний опал та Бадьорий. 5 Найвищу суму чистого прибутку отримано у сорту Бадьорий за висаджування розсади у першій декаді травня. Рівень рентабельності за застосування різного строку висаджування розсади для сорту Бадьорий складав 86–104 %. За результатами досліджень досить ефективним є вирощування васильків справжніх залежно від сорту і внесеного абсорбенту. Аналіз одержаних показників показав, що вищу суму умовно чистого прибутку отримано за внесення гелю. Рівень рентабельності вирощування сорту Бадьорий за внесення гелю складає 117 %, сорту Рутан – 50 %. Оскільки коефіцієнт енергетичної ефективності в усіх дослідах і варіантах був вищим одиниці, то досліджувані елементи технології виявилися ефективними. Ґрунтуючись на результатах проведених досліджень, застосовуючи адаптивні сорти з оптимальними строками висаджування та використанням абсорбентів створено адаптивну технологію вирощування васильків справжніх в умовах нестабільного зволоження в зоні Правобережного Лісостепу України.
  • Item
    Географія інвазивної флори у придорожних ландшафтах залізниць Кіровоградської області
    (Уманський національний університет садівництва, 2022) Парахненко Владислав Геннадійович
    Дисертаційну роботу присвячено дослідженню закономірностей поширення інвазивної флори в межах придорожніх ландшафтів залізниць у Кіровоградській області. Структура дисертації зумовлена логікою дослідження, поставленими завданнями і складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до розділів, висновків до дисертації, списку використаних джерел і додатків. У першому розділі роботи – «Теоретичні та методичні аспекти досліджень інвазивної флори як елементу антропогенного ландшафту» визначено місце досліджень інвазивної флори у студіях з антропогенного ландшафтознавства, обґрунтовано наукові засади інвазивної геофлористики – дисципліни, що мала б вивчати закономірності геопросторового поширення інвазивних видів рослин, сформульовано методологічні засади й методи інвазивно-геофлористичних досліджень, окреслено їхні міждисциплінарні зв’язки та поняттєво-термінологічний апарат, виділено етапи розвитку досліджень геопростового поширення фітоінвазій. Дослідження з інвазивної геофлористики ведуться на пограниччі кількох наукових дисциплін – антропогенного ландшафтознавства, ботаніки, конструктивної географії тощо. Міждисциплінарний характер цих досліджень визначив формування їхніх методологічних засад, до яких увійшли положення біо- та геоекології, вчення про ноосферу, концепції сталого розвитку та взаємодії природи й суспільства. При виконанні дослідження застосовано загальнонаукові (аналіз, синтез, порівняння, дедукція, індукція) та спеціальні, властиві наукам про Землю (порівняльно-описовий, картографічний, районування), методи. Інвазивна геофлористика найтісніше пов’язана з географічними та екологічними науками, дещо меншою мірою – з біологічними (ботанікою). Поняттєво-термінологічний апарат інвазивної геофлористики перебуває у стадії формування. Ключовими поняттями, від яких утворюються похідні, є «адвентизація», «ландшафт», «фітоценоз», що мають відповідно геоботанічний, географічний і екологічний зміст. Виділено три етапи розвитку інвазивної геофлористики – початковий (до 1939 р.), головним змістом якого була постановка питання про адвентивну флору й початок розроблення теоретичних і методичних засад її досліджень; зрілий (1945–1991 рр.), під час якого поглиблювалися теоретичні підвалини нового наукового напрямку й водночас істотно посилилася реґіональна складова досліджень; сучасний (від 1991 р.), у ході якого виявилася тенденція до оформлення досліджень з інвазивної геофлористики в окрему наукову дисципліну. У другому розділі дисертації – «Природні передумови формування інвазивної флори залізниць у Кіровоградській області» окреслено основні риси геологічної будови, рельєфу, клімату, гідрографії, ґрунтів, природної рослинності, а також охарактеризовано ландшафти Кіровоградської області. Загалом природні умови області є сприятливими для поширення рослин, зокрема міграції видів. Розташування території в межах Українського щита зумовило формування рівнинного рельєфу, який сприяє переміщенню насіння й органів рослин. Помірно континентальний клімат Кіровоградської області сприяє швидкій інтродукції та натуралізації еврибіонтних видів, що, переважно незалежно від свідомої волі людини, потрапляють сюди залізничним транспортом. Ґрунтовий покрив області, представлений переважно чорноземами типовими та звичайними, також сприяє поширенню фітоінвазій, особливо проникненню трав’янистих рослин, найвибагливіших до якості ґрунту. Лісистість території Кіровоградської області є незначною. Переважання степової рослинності в аборигенних фітоценозах зумовлює формування подібної за життєвими формами адвентивної флори реґіону. Інвазивна флора залізниць представлена переважно трав’янистими рослинами. Найбільша небезпека, викликана фітоінвазіями, полягає в невизначеності перспектив подальшого поширення на території області рідкісних, зокрема червонокнижних, аборигенних видів. Зменшення чисельності їх популяцій, зумовлене сільськогосподарським виробництвом, посилюється поширенням інвазивних видів. Тому боротьба з фітоінвазіями є важливою складовою загальної проблеми охорони природи. Природні умови Кіровоградської області є, з одного боку, сприятливими для формування біорізноманіття та, з іншого боку, створюють суттєві можливості для антропогенних модифікацій біоценозів і ландшафтів, зокрема спровокованих людським чинником фітоінвазій. Вагоме місце у формуванні наукових засад боротьби з фітоінвазіями належить ландшафтознавчому аналізу території як інструменту геоекологічного обґрунтування перспектив природокористування. У третьому розділі дисертації – «Характеристика інвазивної флори залізниць Кіровоградської області та закономірності її просторового поширення» – проаналізовано різноманіття представників інвазивної флори придорожних ландшафтів залізниць Кіровоградської області як за видовим складом, так і за систематичним положенням видів та життєвими формами рослин. Відзначено найпоширеніші інвазивні види залізниць Кіровоградської області, до яких належать, зокрема, Ambrosia artemisіifolia, Grindelia squarrosa, Conyza canadensis (L.) Cronq., Solidago canadensis L., Acer negundo, Robinia pseudoacacia, Saponaria officinalis, Sisymbrium volgense M. Bieb. ex E. Fourn. Зауважено, що всі виявлені в ході дослідження інвазивні види залізниць Кіровоградської області належать до відділу Angiospermae. Відзначено, що більшості інвазивних видів, які утворюють фракцію флори залізниць Кіровоградської області, притаманні такі риси, що сприяють їхньому значному поширенню: еврибіонтність, швидкий ріст, великі розміри, високі темпи розмноження, наявність отруйних речовин, які захищають рослини від поїдання тваринами. Проаналізовано видовий склад флори деяких залізничних станцій у Кіровоградській області. Такий аналіз засвідчив подібність його найважливіших рис, зокрема абсолютне переважання видів родини Asteraceae, насамперед, небезпечної не лише для біорізноманіття, а й для здоров’я людей Ambrosia artemisiifolia. Водночас проявляються й виразні територіальні відмінності, що полягають, передовсім, у значному поширенні Grindelia squarrosa на заході області та Sisymbrium volgense – на сході. Наголошено, що за життєвими формами рослин у структурі інвазивної флори залізниць Кіровоградської області значну перевагу мають трави; дерева, на кшталт Acer negundo та Robinia pseudoacacia, становлять, скоріше, виняток. У видовому складі флори придорожних ландшафтів залізниць на території Кіровоградської області поширені гемікриптофіти, терофіти та фанерофіти. Суттєвим чинником поширення інвазивної флори в зоні впливу залізничних шляхів Кіровоградської області, крім її еврибіонтності, є значні обсяги вантажних залізничних перевезень, що неминуче призводить до потрапляння органів і насіння рослин на колії, де деякі рослини швидко ростуть, натуралізуються та поступово витісняють аборигенну флору. Яскравим прикладом є Ambrosia artemisiifolia, яка є каратинним бур’яном і водночас рудералом, здатним до життя в різноманітних міських і приміських ландшафтах. У четвертому розділі дисертації – «Просторова диференціація території Кіровоградської області за ознакою поширення інвазивної флори залізниць» – окреслено суть і принципи районування в науках про Землю, обґрунтовано й представлено схему інвазивно-геофлористичного районування території Кіровоградської області, окреслено значення проблеми боротьби з фітоінвазіями. Наголошено, що певні особливості в процесі районування виникають через акцентування на значенні антропогенної складової ландшафтотворення, пов’язаної з прокладанням залізниць. Розташування території Кіровоградської області на межі лісостепової та степової зон зумовлює наявність серед інвазивних видів залізниць як трав’янистих, так і деревних рослин. При цьому значна протяжність території із заходу на схід викликає внутрішні відмінності, пов’язані із секторністю кліматичних умов. На території Кіровоградської області виділено чотири інвазивно-геофлористичні райони за ознакою поширення інвазивної флори залізниць, кожен із яких має особливості видового складу, пов’язані з кліматичною неоднорідністю. Ці особливості досить яскраво виражені в розподілі інвазивних видів: на заході й півночі вельми поширена Grindelia squarrosa, тоді як на сході має суттєве значення Sisymbrium volgense, на півдні – Conyza canadensis. Водночас є й значні спільні риси в поширенні інвазивної флори залізниць на території області. Це, передовсім, виразне переважання Ambrosia artemisiifolia серед усіх (як адвентивних, так і аборигенних) видів у кожному виокремленому районі та майже повсюдне (за винятком східного району) абсолютне переважання Asteraceae загалом. Серед них Ambrosia artemisiifolia, Grindelia squarrosa та Conyza canadensis є інвазивними. Боротьба з фітоінвазіями у Кіровоградській області провадиться недостатньо. Хоча в Україні прийнято низку відповідних законів і підзаконних актів, у реальне життя вони належним чином не впроваджуються. На нашу думку, це пов’язано з нерозв’язаним протиріччям між екологічними та економічними засадами господарювання. Про вагоме значення проблеми фітоінвазій свідчить стрімке зростання в Україні в останні десятиліття кількості наукових публікацій на відповідні теми. Більша частина їх присвячена власне темі поширення інвазивної флори; крім того, багато праць висвітлюють споріднені питання, аналіз яких також сприятиме розробленню заходів зі збереження й відновлення біорізноманіття на різних рівнях ландшафтної організації території.
  • Item
    Біоекологічні особливості розмноження видів роду Аctinidia Lindl. та їх використання в озелененні
    (Уманський національний університет садівництва, 2022) Пиж'янов В'ячеслав Володимирович
    Кваліфікаційна наукова праця присвячена актуальним питанням оптимізації елементів технології вирощування садивного матеріалу інтродукованих сортів видів роду Actinidia Lindl. — Actinidia kolomikta (Rupr. et Maxim.) Maxim., Actinidia arguta (Siebold et Zucc.) Planch. ex Miq., Actinidia purpurea Rehd., Actinidia polуgama (Siebold et Zucc.), Actinidia chinensis Planch. для озеленення в умовах Правобережного Лісостепу України. Доведено, що обмежувальними чинниками розповсюдження досліджуваних сортів актинідії є тривалість періоду вегетації, сума ефективних температур, а також низькі температури у весняний, осінній та зимовий періоди, які впливають на підмерзання кореневої системи і надземної частини. Важливим показником інтродукції сортів актинідії (Actinidia Lindl.) є їх здатність до адаптації в нових умовах культивування, яка проявляється у проходженні сезонного циклу розвитку і визначається ступенем відповідності до кліматичних умов району інтродукції. Досліджено, що природно-кліматичні умови Правобережного Лісостепу України сприяють культивуванню сортів досліджуваних видів актинідії, які характеризуються високою вегетативною продуктивністю і привабливістю. За час періоду вегетації рослини повністю встигають пройти усі властиві їм фази розвитку і росту та підготуватися до переходу в стан спокою. Рослини досліджуваних сортів чітко реагують на зміни температури повітря, а тривалість вегетаційного періоду значно залежить від ґрунтово-кліматичних умов регіону проведення досліджень. Досліджено, що досліджувані сорти Ласунка, Помаранчева, Київська гібридна, Київська крупноплідна, Пурпурна садова, Сентябрьська, Самоплідна, Фігурна Adam і Дон Жуан (чоловіча форма) характеризуються високою вегетативною продуктивністю, кількістю щорічно утворених пагонів галуження, які обумовлені параметрами розвитку кожної рослини і сортовою специфікою. Доведено, що прискоренню вирощування саджанців перспективних інтродукованих сортів актинідії, значною мірою сприяє кореневласне розмноження стебловими живцями, хоча в основі адвентивного коренеутворення цієї садової культури знаходиться слабка здатність до регенерації адвентивних коренів із стеблових частин ростових пагонів. Крім цього, живцювання актинідії має свої технологічні особливості, які залежать від росту і розвитку маточних рослин, добору живців на пагоні, строків живцювання, використання біологічно-активних речовин, створення оптимальних умов укорінювання та ін. Виявлено, що в період інтенсивного росту пагонів досліджувані сорти актинідії мали неоднакову регенераційну здатність, обумовлену біологічними особливостями, а саме силою росту. Оптимальне вкорінювання для всіх типів живців в умовах регіону, спостерігали у червні. Строки живцювання, тип живця і його метамерність значно впливали на вкорінюваність стеблових живців досліджуваних сортів, в умовах дрібнодисперсного зволоження без обробки біологічно-активними речовинами. При цьому найкраще вкорінювались зелені живці з базальної частини пагона, де спостерігався найбільший відсоток рослин з приростом, понад 18–25 см. Кращі результати вкорінювання були у живців сортів Ласунка, Помаранчева, Сентябрьська. У цих живців коренеутворювальні процеси проходили інтенсивніше порівняно з живцями, які були заготовлені із сортів Київська гібридна, Київська крупноплідна, Пурпурна садова, Фігурна і Самоплідна. Живці сортів Adam і Дон Жуан характеризувались слабкою регенераційною спроможністю. Двохфакторним дисперсійним аналізом доведено, що у період інтенсивного росту пагонів на обкорінюваність, головним чином, впливав «сорт» — 21–24 %, тоді як сила впливу «частини пагона» становила 13–16 %. У період менш інтенсивного росту пагонів їхній вплив, відповідно, склав 14–16 % і 10–15 %. У період уповільнення росту пагонів збереглась перевага фактора «частина пагона» — 18–22 % над фактором «сорт» — 11–15% . У період менш інтенсивного росту пагонів здатність досліджуваних сортів до обкорінення виявилась дещо слабшою, що пов’язано зі зміною консистенції пагонів у бік здерев’яніння. Загальна картина обкорінюваності живців залежно від сорту в другий строк живцювання не змінилась. Вихід обкорінених живців у третій строк живцювання був найменший і вони мали слабку кореневу систему та майже не утворювали надземного приросту через низьку пробуджуваність пазушних бруньок. Різниця в обкорінюваності сортів була незначною. Істотна перевага спостерігалась лише у сильнорослих сортів над менш сильнорослими. Досліджено, що в усі строки живцювання для всіх досліджуваних сортів актинідії притаманна істотно краща обкорінюваність живців, заготовлених з базальної частини пагона, порівняно з живцями, заготовленими з апікальної і медіальної, обкорінюваність яких була майже однакова. Встановлено, що терміни висаджування живців на укорінення впливають на подальший розвиток адвентивних коренів і в цілому на ріст і розвиток кореневласних рослин, а також на якість садивного матеріалу. Найкращими за кількістю коренів на живці були такі сорти як Ласунка, Помаранчева і Сентябрьська, у них сформувалось найбільше коренів 1-го і 2-го порядків галуження при найбільшій сумарній довжині. Менш стабільні результати отримані при вкоріненні стеблових живців таких сортів, як Київська гібридна, Фігурна і Самоплідна. Живці сильнорослих сортів мають найвищу обкорінюваність, середньорослих — дещо нижчу, а слаборослих найнижчу. Найвищий вихід обкорінених живців досліджуваних сортів актинідії одержано при живцюванні в період інтенсивного росту пагонів. Домінуючий вплив на обкорінюваність живців у перший строк живцювання мав помологічний сорт. У наступні строки живцювання переважала зона пагона. Базальні живці істотно переважали за досліджуваним показником апікальні та медіальні живці, різниця в обкорінюваності яких була неістотною. Показано, що вдосконалення технології стеблового живцювання сортів актинідії може бути досягнуто шляхом індукування ризогенної активності стеблових живців біологічно-активними речовинами ауксинової природи α-НОК (α-нафтилоцтова кислота) і КАНО (10%-й розчин калійної солі α-нафтилоцтової кислоти — α-НОК). Визначено оптимальні концентрації цих біологічно-активних речовин при обробці і вкорінюванні зелених стеблових живців актинідії залежно від сорту, строків живцювання, типу і метамерності пагона. Встановлено, що біологічно-активна речовина α-НОК позитивно впливає на регенераційну здатність усіх досліджуваних сортів актинідії за живцювання у фазу інтенсивного росту пагонів. Концентрації α-НОК 5–15 мг/л у фазу інтенсивного росту пагонів (1–10. VІ) істотно підвищували вкорінення всіх типів живців. Домінуючий вплив на укорінюваність зелених стеблових живців у фазу інтенсивного росту пагонів мав фактор «частина і метамерність пагона», який залежно від сорту становив 5–36,8%, вплив фактору «концентрація біологічно-активної речовини» становив 32–48%, а фактор «біологічно-активна речовина» — 3–8 %. Найкраще розвинена адвентивна коренева система серед живців досліджуваних сортів, заготовлених у фазу інтенсивного росту пагонів (1–10. VІ) фіксувалась у живців з базальної частини пагона. Концентрації α-НОК 10–15 мг/л істотно сприяли збільшенню кількості коренів всіх порядків галуження у порівнянні з контролем. Вплив факторів «строк живцювання», «частина пагона» і «концентрація α-НОК» на формування кореневої системи у живців заготовлених у фазу інтенсивного росту пагонів був найбільшим серед інших досліджуваних факторів, менш значний вплив мав фактор «сорт». Слід зазначити істотну перевагу в розвитку кореневої системи у базальних живців порівняно з апікальними і медіальними. Концентрації α-НОК 10–15 мг/л. суттєво впливали на кількість коренів та їх довжину. За результатами досліджень встановлено, що найкраще розвинена коренева система (кількість коренів шт./живець і сумарна довжина кореневої системи см/живець) серед живців досліджуваних сортів, що були заготовлені у період інтенсивного росту пагонів у тривузлових живців з базальної частини пагона. Досліджувані сорти актинідії характеризуються високою вегетативною продуктивністю, яка є біологічною основою для кореневласного розмноження і використання для озеленення. Удосконалені агротехнологічні заходи вирощування саджанців інтродукованих сортів актинідії забезпечують отримання 55–64 % товарного садивного матеріалу, порівняно з традиційною технологією (11–15 %).
  • Item
    Фізіологічне обґрунтування застосування біологічних препаратів у технології вирощування вівса голозерного в Правобережному Лісостепу України
    (Уманський національний університет садівництва, 2022) Марченко Катерина Юріївна
    У вступній частині дисертаційної роботи обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету і завдання, висвітлено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів. У першому розділі проаналізовано наукові праці вітчизняних і іноземних учених щодо вивчення впливу на фізіолого-біохімічні процеси у рослинах та мікробіологічні – у ґрунті біологічних препаратів та обґрунтовано їх залежність від низки чинників: норм та способів внесення препаратів, погодних умов, періоду їх дії і ін. Аналіз сучасної наукової літератури засвідчує важливість зниження або взагалі відмову від застосування хімічних засобів захисту рослин та добрив в агроценозах. Проте, спрямованість дії мікробних препаратів і регуляторів росту рослин на фізіологічні, біохімічні, анатомо-морфологічні процеси в рослинах, мікробіологічні – в ґрунті, та можливість їх поєднананого використання у посівах вівса голозерного практично не вивчені. Досліди виконували у Правобережному Лісостепу України впродовж 2019–2021 рр. у польових умовах сівозміни дослідного поля кафедри біології Уманського національного університету садівництва. Погодні умови в роки проведення досліджень були сприятливими для вирощування вівса голозерного, проте з незначними відхиленнями, в основному за забезпеченістю рослин вологою, яка виступала лімітуючим чинником формування продуктивності посівів. Дію мікробного препарату Меланоріз, внесеного окремо та у суміші із регулятором росту рослин Агролайт, досліджували на рослинах вівса голозерного (A. sativa subsp. nudisativa (Husnot) Rod. et Sold.), сорт Мирсем. Схема польового досліду передбачала 16 дослідних варіантів, на яких проводилися польові і лабораторні дослідження. Фізіолого-біохімічні процеси в рослинах вівса голозерного за дії досліджуваних препаратів виконували також у суворо контрольованих умовах за методикою вегетаційного досліду. У результаті проведених вегетаційних і польових досліджень встановлено, що МБП Меланоріз і РРР Агролайт впливають на спрямованість проходження обмінних процесів у рослинах вівса голозерного, активними та безпосередніми учасниками яких в рослинному організмі є ферменти. Так, у вегетаційному досліді за використання Меланорізу (1,0–1,5 л/т) для передпосівної обробки насіння у суміші з регулятором росту рослин Агролайт у нормі 0,26 л/т активність каталази на п’яту добу досліджень зростала відносно варіанту окремої дії РРР на 1–19%.. Найвищу активність каталази у листках вівса голозерного було відмічено за використання для передпосівної обробки насіння суміші Меланорізу з Агролайтом за наступного обприскування посівів Агролайтом, що забезпечило зростання активності даного фермента на 31–48% відповідно до варіантів із самостійним внесенням Меланорізу. Щодо інших антиоксидантних ферментів – пероксидази та поліфенолоксидази, то простежувалась аналогічна залежність їх активності від норм та способів застосування досліджуваних препаратів, зокрема зростання активності пероксидази на 32–46% та поліфенолоксидази – 28–41% відносно контролю було відмічено у варіантах комплексного застосування для передпосівної обробки насіння МБП Меланоріз у нормах від 1,0 до 1,5 л/т і РРР Агролайт у нормі 0,26 л/т з наступним обприскуванням вегетуючих рослин по фону їх дії Агролайтом у нормі 1,0 л/га. Подібні результати активності основних антиоксидантних ферментів класу оксидоредуктаз було одержано в польових дослідах у фазу виходу в трубку рослин вівса голозерного. Проте, як і в вегетаційних дослідах, найвищою їх активність була за комплексного застосування МБП Меланоріз і РРР Агролайт для оброки насіння та обробки посівів Агролайтом. У середньому активність каталази в цих варіантах досліду зростала на 43–64%, пероксидази  19–28%, поліфенолоксидази – 39–61% відповідно. Очевидно, зростання активності каталази, пероксидази й поліфенолоксидази за комплексного застосування біологічних препаратів є наслідком покращення умов росту й розвитку вівса голозерного, за яких підвищується активність обмінних процесів у рослинах, невід'ємною складовою яких є ферменти. У той же час, зростання активності ферментів може свідчити про прямий вплив біологічних препаратів на стан антиоксидантної системи вівса, яка активізується у відповідь на дію екзогенних рістстимулювальних складових МБП і РРР. Встановлено залежність вмісту хлорофілу в листках вівса голозерного від норм використання МБП Меланоріз, внесеного роздільно і в комплексі з РРР Агролайт. У середньому за роки експериментальних досліджень у фазу виходу рослин в трубку найвищі показники вмісту суми хлорофілів a і b формувалися у варіантах комбінованої обробки насіння сумішшю препаратів Меланоріз і Агролайт з наступною обробкою посівів Агролайтом, де перевищення до контрольного варіанту складало 12–17%. Аналіз одержаних даних із вмісту суми хлорофілів а і b в листках вівса голозерного у фазу цвітіння продемонстрував схожу залежність впливу досліджуваних норм Меланорізу та способів внесення Агролайту. З метою більш ретельного з’ясування дії досліджуваних препаратів на формування пігментного комплексу вівса голозерного нами в 2020 р. було проведено експериментальні дослідження у суворо контрольованих умовах. Найвищі показники з вмісту хлорофілів простежувались у листках вівса за використання Меланорізу 1,0; 1,25 і 1,5 л/т сумісно з Агролайтом 0,26 л/т та з наступним обприскуванням посівів Агролайтом 1,0 л/га, де перевищення контролю складало: 0,145; 0,172 і 0,286% на суху речовину – для хлорофілу а; 0,036; 0,045 і 0,057% на суху речовину – для хлорофілу b та – 0,181; 0,217 і 0,343% на суху речовину – для суми хлорофілів а+b. Дані з вмісту хлорофілів у листках вівса голозерного свідчать про позитивний вплив досліджуваних препаратів на процеси накопичення даних сполук у рослинах, що, очевидно, може бути підтверджено, з одного боку, покращенням азотного живлення рослин за рахунок діяльності мікробіоти МБП, з іншого боку – безпосереднім стимулювальним впливом РРР на синтез даних сполук. Результати проведених досліджень показали, що різні норми мікробного препарату Меланоріз та способи застосування регулятора росту рослин Агролайт накладали свій вплив на інтенсивність дихання рослин вівса голозерного, що є свідченням регулювання процесів біологічного окиснення. Так, аналізуючи інтенсивність дихання рослин вівса у фазу виходу в трубку у середньому за 2019–2021 рр. досліджень, передпосівна інокуляція насіння МБП Меланоріз у нормах 1,0; 1,25; 1,5 л/т зумовлювала зростання інтенсивності дихання рослин вівса на 4; 6 та 7% відповідно до норм препарату проти контролю. Застосування Агролайту на фоні обробки насіння Меланорізом у нормах 1,0–1,5 л/т підвищувало інтенсивність дихання рослин до 0,77–0,82 мг СО2/г сирої речовини за 1 годину, що перевищувало контроль на 7–14%. Необхідно відмітити, що найвищий показник інтенсивності дихання спостерігався за комбінованого застосування передпосівного обробітку насіння сумішшю препаратів з наступною обробкою посівів регулятором росту рослин. Зокрема, найбільше підвищення показників інтенсивності дихання рослин вівса голозерного було відмічено за використання Меланорізу у нормі 1,5 л/т у суміші з Агролайтом у нормі 0,26 л/т для обробки насіння та обприскування посівів Агролайтом у нормі 1,0 л/га, що забезпечило перевищення контрольного показника на 29%. Вивчаючи інтенсивність дихання у фазу цвітіння вівса, та порівнюючи її із попередньою фазою розвитку рослин, можна констатувати підвищення даного показника. Очевидно, це є наслідком зростання активності проходження основних фізіолого-біохімічних процесів у рослинах. У середньому за 2019–2021 рр. використання Меланорізу (1,0–1,5 л/т) для обробки насіння сприяло зростанню досліджуваного показника на 3–7%, а за обробки насіння сумішшю Меланорізу (1,0–1,5 л/т) з Агролайтом (0,26 л/т) – на 8–16% проти контролю. Істотне зростання показника інтенсивності дихання відмічено у варіантах досліду з комплексним застосуванням препаратів Меланоріз і Агролайт для обробки насіння та внесення по даному фону Агролайту. Так, за даного поєднання препаратів за норми Меланорізу 1,5 л/т показник інтенсивності дихання перевищував контрольний варіант на 26%. Таким чином, можна стверджувати, що застосування в посівах вівса голозерного МБП Меланоріз і РРР Агролайт забезпечує значну активізацію процесів дихання в рослинах, інтенсивність яких зумовлює енергетичний потенціал ростових та продукційних процесів. Узагальнюючий розрахунок за індикаторною ознакою «інтенсивність дихання» – «активність антиоксидантних ферментів» засвідчив тісний кореляційний зв’язок (r = 0,81), оскільки ферменти є безпосередніми та активними учасниками процесу дихання. У результаті виконаних анатомічних досліджень встановлено, що формування показників анатомічної структури епідермісу листкового апарату вівса голозерного залежало від норм використання МБП Меланоріз за різних способів застосування РРР Агролайт, погодних умов, що складались під час вегетації культури. Так, аналізуючи кількість клітин епідермісу на 1 мм2 поверхні листка у 2019 р. за дії Меланорізу, можна відмітити, що за норм препарату 1,0–1,5 л/т їх кількість зменшувалась і складала 298–286 шт./мм2 при 306 шт./мм2. При застосуванні цих же норм МБП Меланоріз сумісно з РРР Агролайт (0,26 л/т) кількість клітин на 1 мм2 поверхні листка продовжувала зменшуватись і складала відповідно 284–276 шт./мм2. Зменшення кількості клітин епідермісу листка вівса голозерного у варіантах досліду із сумісним застосуванням для обробки насіння Меланорізу і Агролайту супроводжувалось збільшенням їх розмірів та площі. Подальший аналіз одержаних експериментальних даних показав, що за дії Меланорізу (1,0–1,5 л/т) з РРР Агролайт (1,0 л/га) кількість клітин епідермісу на 1 мм2 листка вівса голозерного в порівнянні з контролем теж зменшувалась (289–279 при 306 шт./мм2 у контролі), але при цьому також збільшувались розміри клітини і їх площа (на 15–35% у порівнянні з контролем). Дещо більша площа клітин була відмічена у варіантах досліду за використання для обробки насіння суміші Меланорізу (1,0; 1,25; 1,5 л/т) й Агролайту (0,26 л/т) з наступним обприскуванням посівів вівса голозерного Агролайтом (1,0 л/га), де у порівнянні з варіантами Меланоріз + Агролайт (обробка насіння перед сівбою) площа клітин збільшувалася на 408; 460; 632 мкм2 відповідно. Ці ж варіанти досліду у порівнянні з контролем забезпечили збільшення площі клітин на 65–112%. Аналогічні дані були одержані нами і в 2020 та 2021 рр. Отже, МБП Меланоріз і РРР Агролайт здатні суттєво впливати на проходження обмінних процесів у рослинах, що відповідним чином відображається на основних стадіях розвитку клітин (ембріональна, розтягування і диферинціації) та анатомічній структурі окремих тканин і органів; за сумісного їх застосування простежується стимулюючий вплив, який виражається у формуванні анатомічної структури листкового апарату мезоморфного типу (коефіцієнт морфоструктури складає 0,67–0,97). Формування в даних варіантах досліду мезоморфної анатомічної структури листкового апарату позитивно позначилось на площі листків. Так, у у середньому за роки досліджень, за сумісного використання Меланорізу з Агролайтом для обробки насіння зростання площі листків рослин у фазу виходу в трубку складало 10–14% до контролю. Значно активніше наростання листкової поверхні рослин вівса голозерного спостерігалося за комплексного використання препаратів для обробки насіння (Меланоріз 1,0; 1,25 і 1,5 л/т + Агролайт 0,26 л/т) з наступною обробкою посівів РРР Агролайт (1,0 л/га), де площа листків однієї рослини перевищувала контрольний показник на 15–22% відповідно. У фазу цвітіння вівса голозерного залежність формування площі листкової поверхні рослин від норм та способів застосування препаратів зберігалася. Одержаний матеріал з формування площі листків рослин вівса голозерного демонструє одержання в посівах найвищих показників за комплексного застосування препаратів – Меланоріз (1,0–1,5 л/т – обробка насіння) + Агролайт (0,26 л/т – обробка насіння) + Агролайт (1,0 л/га – обробка вегетуючих рослин), який тісно корелює з показником анатомічної морфоструктури (r = 0,84) і є свідченням оптимального впливу даних композицій на проходження обмінних процесів у рослинах. Використання у технології вирощування вівса голозерного біологічних препаратів позитивно вплинуло на ростові процеси рослин. Так, за передпосівної обробки насіння сумішшю препаратів (Меланоріз 1,0, 1,25 і 1,5 л/т + Агролайт 0,26 л/т) надземна біомаса однієї рослини у фазу виходу в трубку перевищувала контроль на 9–12%, а у фазу цвітіння на – 11–13% за обробки по цьому ж фону рослин Агролайтом 1,0 л/га – 5–11% та 7–12% відповідно. Найактивнішим приріст надземнної біомаси однієї рослини вівса голозерного, у відповідні фази розвитку культури, був за використання композицій Меланоріз 1,0–1,5 л/т + Агролайт 0,26 л/т + Агролайт 1,0 л/га (13–21%). Одночасно з дослідженням ростових процесів надземної біомаси вівса голозерного важливим було з’ясувати вплив препаратів на формування кореневої системи рослин. Оскільки застосування МБП і РРР може в значній мірі відображатися на її розвитку, що є одним із важливих фізіологічних показників і впливає на продуктивність сільськогосподарських культур. У середньому за три роки досліджень встановлено, що найвища маса коріння рослин вівса голозерного у фазу цвітіння була у варіантах МБП Меланоріз (1,0; 1,25 і 1,5 л/т) + РРР Агролайт (0,26 л/т) + РРР Агролайт (1,0 л/га), де перевищення відповідно контролю складало 3,3; 3,8 і 5,0 г/0,1 м2, що в середньому перевищувало контроль на 17–26%. Одержані дані свідчать про позитивний вплив комплексу МБП + РРР на проходження в рослинах вівса голозерного ростових процесів, які є наслідком, з одного боку, стимулювальної дії екзогенних фітогормонів, з іншого боку – покращення мінерального забезпечення рослинного організму за рахунок інтродукованих у ризосферу мікроорганізмів. Встановлено, що використання МБП Меланоріз і РРР Агролайт, забезпечувало формування різних показників чистої продуктивності фотосинтезу посівів вівса голозерного. Так, у середньому за роки досліджень, за обробки насіння сумішшю препаратів Меланоріз (1,0; 1,25; 1,5 л/т) з Агролайтом (0,26 л/т) ЧПФ перевищувала контроль на 6–9%. Разом з тим, у варіантах комплексного застосування для обробки насіння Меланорізу у нормі 1,5 л/т і Агролайту у нормі 0,26 л/т та обприскування посівів Агролайтом у нормі 1,0 л/га формуються найвищі показники чистої продуктивності фотосинтезу, що в середньому на 15% перевищують контроль. Виявлено тісні кореляційні зв’язки між чистою продуктивністю фотосинтезу та вмістом у листках рослин вівса голозерного хлорофілу й інтенсивністю дихання (r = 0,69; 0,76 відповідно). Використання в посівах вівса голозерного мікробного препарату Меланоріз окремо і в поєднанні з регулятором росту рослин Агролайт сприяло активізації життєдіяльності окремих груп мікроорганізмів ризосфери вівса голозерного. Найбільшу чисельність окремих груп мікроорганізмів відмічено за комплексного використання Меланорізу (1,0–1,5 л/т) і Агролайту (0,26 л/т + 1,0 л/га), де перевищення у середньому за роками досліджень і фазами розвитку культури складало 24–55% (загальна чисельність бактерій), 18–42% (мікроміцети), 23–34% (нітрифікувальні бактерій), 16–26% (целюлозолітичні бактерії), 23–41% (Azotobacter), 22–35% (Сlostridium рasteurianum). Встановлено, що найвищу врожайність зерна посіви вівса голозерного формують за обробки насіння перед сівбою Меланорізом у нормі 1,5 л/т сумісно з Агролайтом у нормі 0,26 л/т з наступним обприскуванням посівів Агролайтом у нормі 1,0 л/га, що забезпечує прибавку зерна на рівні 0,81 т/га за збільшених на 13% – показника маси 1000 зерен, 7% – натури зерна, 1,6% – вмісту в зерні білка і 6,8% – вмісту крохмалю. Використання цієї композиції препаратів забезпечує формування додаткового прибутку на рівні 4647 грн./га за рівня рентабельності 170%, окупності додаткових витрат – 4,1 рази і коефіцієнта енергетичної ефективності – 3,4. З метою підвищення урожайності і якості зерна вівса голозерного у технологіях його вирощування рекомендується застосовувати суміш мікробного препарату Меланоріз у нормі 1,5 л/т (загальне число життєздатних мікроорганізмів 2,5 х 107 КУО/см3) з регулятором росту рослин Агролайт у нормі 0,26 л/т – для передпосівної обробки насіння і Агролайт у нормі 1,0 л/га – для обприскування посівів по даному фону у фазу кущіння культури.